НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Вона була бридлива, охайна корова. … Фiльм комедiйний, але привидiв i рiзної страшнючої чортiвнi там стiльки, що в залi весь час охали й ахали.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів Posted on by / 0 Comment Ні, морський розбійник не такий, як цей охайний і привітний господар таверни. … Зі мною він був завжди ласкавий і щоразу радів, коли я заходив до нього в камбуз, де було дуже охайно й чисто, посуд аж вилискував, а в кутку висіла клітка з папугою.
Люко Дашвар – Мати все Posted on by / 0 Comment Перевірятиме, чи Рая охайна, чи гідна в цій красі залишитися. … придуркувато вишкірялася тьотя Віра і йшла до службової кімнати, куди сиротам зась, і там розбирала добротний пакунок, де було не менш як кіло тих цукерок, олівці, альбом для малювання, охайна дитяча білизна і ще багато чого.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука Posted on by / 0 Comment Магда, не зважаючи на роботу у садку, завжди мала свiжий манiкюр, охайний педикюр, щодня мила голову, i парфуми у неї були першокласнi.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля Posted on by / 0 Comment -думав він, оханувшись трохи, – … стаючи на дорозі їй, сказала Оришка.- Оханись!
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість. Posted on by / 0 Comment Я обійшов увесь сад, або, краще сказати, парк, і не міг доволі налюбуватися на красу дерев, чистоту доріжок та й взагалі правдиво німецьку охайність, з якою це все утримується. … Що значить жіноча рука в хатньому побуті хоч би й охайного чоловіка!
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє Posted on by / 0 Comment Я чув, як у покрівлю тарабанить дощ, і вдихав пахощі сіна, а коли спустився з сінника – охайний дух сухого гною в хліві. … Від них охайно пахло мастилом.
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Ніби ткала її делікатно, охайно, робила це так, щоб соломинки не було зайвої, бо кожна ж соломинка зараз як гора ляже цьому змученому на плечі. … Вигляд охайний, респектний, вигляд людини, цілком вдоволеної своїм існуванням…”
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment I маленька пучечка Галина показувала тудою й сюдою, кудою очки оманенi оберталися, та усе бiльш та бiльш Галя охала й голоснiш прохала й не чула, як мати тихенько до неї промовляла: –
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Він заговорив масно-рясно, в п’яти реченнях охарактеризував сучасний момент, двічі. … Невечір охав, мовляв, похорон увійде в історію.
