Результати пошуку слова: Охо-хо-хо

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Він помагав охотно Михайлові при кожній роботі, і хоча уникав усяких допитів брата про Рахіру і його відносин до дівчини, то однак присутність його, здавалося, немов вдоволяла його; щонайменше не потрібував ночами пам’ятати про бурдей і худобу в полі, і міг безжурно пересиджувати в Рахіри й її батька.

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

У цих романах — хороші діалоги, жива мова, точні характеристики, динамічний сюжет, наші реалії… Високий замок Передмова «Візьміть — прочитаєте за одну ніч!» — … Ходімо додому, мати. … — посунула до будинку, хоч і несила. … Ніби охороняла спокійний сон сина. … Коли додому повернулися, академік уже й охолов на підлозі.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Тоді гноми збагнули, що Гандальф хоче покинути їх перед самісіньким Чорним лісом, і їх охопив відчай. … Але як дійшло до вибору, кого ж послати, охочих не знайшлося – ніхто не хотів загубитися, щоб потім ніколи не повернутись до товаришів.

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Він більше не хоче рискувати. … — Як хочеш, не раджу. … А щелепи йому десь аж корчить, і хочеться кинутись, виючи, на їжу й обома руками пхати її в себе, сопучи та здригуючись від насолоди. … — Слухаю з охотою. … Але, коли ти своєю особою входиш у наше життя, я маю право охоронити себе.

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

Розледащівши Роман у солдатах, не хотів дома нічого робити, посварився з батьком та з Денисом, пристав, пішовши в город, до злодійського товариства, водив коні, піймався, суджено його й заслано на Сибір. … Та мені цетце й в охотку — веселіше, як серед людей, а то все дома та дома!

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

 То ви ж хоч не йдіть шляхом, ідіть отак лісами, наобмин, щоб же хоч тая погань не стріла… Хай вам Мати Божая допомагає й охороняє вас від усього злого… І не в силі дивитися, як тая напівскалічена людина робила останні зусилля, й не в силі допомогти їй, заломила…

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Маєрс завжди мав певні відомості, але питати в нього порад я не любив, бо він відповідав далеко не завжди і щоразу було видно, що йому страх як не хочеться нічого казати; проте він чомусь почував себе зобов’язаним давати нам поради й охочіше давав їх Кроуеллові.