СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями
А нам таки справді нарікати ні на що: вік пройшов, лиха не зазнали, хоча й були хмарки, та господь хранив од тучі. … Ти б уже хотів свою рідну дитину запакувати у науку – на муку, аж до загину! … Годі-бо, мамонько, є ж охота розказувати. … А тепер вони в, однім болоті, П’ють воду, їдять ряску по своїй охоті.