Результати пошуку слова: Охо-хо

Він помагав охотно Михайлові при кожній роботі, і хоча уникав усяких допитів брата про Рахіру і його відносин до дівчини, то однак присутність його, здавалося, немов вдоволяла його; щонайменше не потрібував ночами пам’ятати про бурдей і худобу в полі, і міг безжурно пересиджувати в Рахіри й її батька.

У цих романах — хороші діалоги, жива мова, точні характеристики, динамічний сюжет, наші реалії… Високий замок Передмова «Візьміть — прочитаєте за одну ніч!» — … Ніби охороняла спокійний сон сина. … Коли додому повернулися, академік уже й охолов на підлозі. … Не подобається — власноруч каштани з вогню… Шукаєте охочих?

Тоді гноми збагнули, що Гандальф хоче покинути їх перед самісіньким Чорним лісом, і їх охопив відчай. … Але як дійшло до вибору, кого ж послати, охочих не знайшлося – ніхто не хотів загубитися, щоб потім ніколи не повернутись до товаришів.

Хотів заснути і не міг, охоплений тривогою.

– Я охоче з’їм омара,- сказала дівчина.- Холодного, під майонезом. … – Ця панночка хоче поснідати так, щоб назавжди відбило охоту снідати.

Утім, заміжжя ніяк не вплинуло на її кохання до Аліси, а кузина, хоч і була тепер з Джейн, нітрохи не охолола до Маріки.

Він більше не хоче рискувати. … — Як хочеш, не раджу. … Йому хочеться загребти мої гроші. … Він хоче показати, що все йде якслід. … Я не хочу. … Андрійко тягне руку, хоче піти. … — Слухаю з охотою. … Але, коли ти своєю особою входиш у наше життя, я маю право охоронити себе. … Я б з охотою подивився на його "очаг".

хоч воно таки й погано, як люди знають, що брат у Сибіру… … Та хоч і на селі, то без жакетки й з хати не вийде. … — Хотіла на всіх рівно поділити! … А вони це так добре чули, що відразу не знать де й поділася вся та смілість, той громадський запал, що тільки оце зараз охопив їх.

 То ви ж хоч не йдіть шляхом, ідіть отак лісами, наобмин, щоб же хоч тая погань не стріла… Хай вам Мати Божая допомагає й охороняє вас від усього злого… І не в силі дивитися, як тая напівскалічена людина робила останні зусилля, й не в силі допомогти їй, заломила…

Маєрс завжди мав певні відомості, але питати в нього порад я не любив, бо він відповідав далеко не завжди і щоразу було видно, що йому страх як не хочеться нічого казати; проте він чомусь почував себе зобов’язаним давати нам поради й охочіше давав їх Кроуеллові.