Результати пошуку слова: Охо-хо

Хоч я добре знаю його, бідолаху. … Хотілося б знати, що трапилось із Вашеком Небеським. … Мені здається, що й хода її була якоюсь особливою. … хоч і не моя це заслуга, – … Ми завжди охочіше лишалися вдвох. … –  З охотою. … Криштоф з охотою приймає мою подяку й бажає успіху. … Вашек з охотою бере участь у розвагах. … Він просто охороняв ваш спокій.

Нарешті щось начебто пробуджує вершника від задуми, і його кінь наддає ходи. … О цій порі дня все живе під тропічним небом завмирає або ж ховається в затінок. … Колхаун, не маючи охоти ні розмовляти далі, ні залишатися в товаристві своїх супутників, з люттю вдарив коня острогами й поскакав прерією.

…але це не рятувало, я тримав її за руку, хоч повільна сіризна вже накочувалась на її обличчя, ми ледве вискакували на зупинці і летіли в першу-ліпшу браму, де Вона врешті вибухала своїм давно стримуваним блювотинням, бліда, бездомна і бідна, а я кружляв навколо Неї, ніби сторож, ніби крук, ніби охоронець, ніби раб, ніби власник, ніби…

Лихоманкове почуття охоплює всю цю від низу й під самий дах напаковану людом в'язницю, лунають викрики захвату, свист, ходором ходить катівня, чути, як на повний голос затяг хтось у темряві: Гей, не тужи, хто без черги до баланди поспішає, Кого німець дубиною по спині влучав!

Валеріян Підмогильний НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Роман на одну частину В чарах кохання моє дівування, вільною пташкою хотіла б прожить, — … приходив до неї лагідно й охоче. … — Хоч ви пожалійте мене, покинуту! … кажіть, Льово, я вас охоче слухаю. … Причина розпачу, що охопив, скільки відомо мені, найкращих представників літератури, —

Мені не хотілося зустрічати капітана Немо і ховати від нього очі, які б неминуче викрили стурбованість, що охопила мене.

А оскільки Джун була за триста миль звідси і жодним словом не могла заперечити хоч одну з його думок, Чеда раптом охопила настійна потреба розповісти їй на папері таке, про що вона й гадки не мала.

Усе це багатство думок, яке охоплювало найрізноманітніші напрямки, створювало враження, що хоча б одна із цих гіпотез неодмінно має бути істинною, бо неможливо уявити собі, щоб дійсність не відповідала жодному з міріадів викладених тут здогадів.

– Одчини перше ворота,- озвався Шрам,- а потім біжи собі, куди хоч. … – Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? … У нього здавна була охота до бджоли; так тепер певно вже пасічникує. … – каже тоді Шрам господареві (а господар колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем).

Хоч у нього, звичайно, таких марок не було!І ще більша досада і злість на жіноче плем’я охопили його.