ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
Ой, недаром він ховаєсь! … «Царю,- каже,- від Микити Вже мені хоч пропадать! … «Ну-бо, хлопці, поспішімо, На той спорний грунт ходімо! … Знав, де мід ховати, хлоп». … Правду кажеш, любий стрику,- Рік Микита,- і велику Ти охоту в мні підвів. … В поле йди, коли охочий, Поблукай три дні й три ночи,- Здиблеш Вовка-моцаря.