Результати пошуку слова: Оша

БОЙЧУК Богдан – Краєвиди підглядника

Posted on by / 0 Comment

Мама наче ошаліла, рвала на грудях сукню, а містер Дейвісон правою рукою гладив її груди. … Від ранку до півночі я сидів при комп’ютерах і, мов ошалілий, працював над своїм проектом. … Одного вечора, вже не володіючи собою, мов ошалілий, я з грюкотом увірвався до спальні Джульєтти, жбурнув її голу на ліжко і впав на неї.

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Posted on by / 0 Comment

Хто не мав на чому приїхати, той пішки прийшов з сімейством, принісши в клунку ошатне вбрання, бо тут у простому не можна було б показатися. … Купив новий будинок, ще й луччий за попередній; жінка його стала ошатніша, і навіть коляска завелася; помножилось і дітей; Онисиньку віддали в дівоче училище.

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Як завжди, він був одягнутий у новий, добре пригнаний жупан, на ногах красувалися червоні чоботи на залізних підковах, а зелені оксамитові шаровари, здавалося, щойно вийшли з-під руки кравця… Тільки одно не пасувало до його ошатного вигляду – на ньому не було сорочки.

РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал

Posted on by / 0 Comment

Демокріт спрагло вдивлявся в ошатну юрбу жерців, але марно: серед яйцеголових не було юної служниці Ізіди. … Трохи далі виднілись руїни Серапеуму – храму язичеського божества Серапіса,[88] зруйнованого ошалілим натовпом християн, за напученням єпископа Феофіла – дядька Кирила Александрійського.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Слідом за ним сунув переляканий, ошалілий натовп. … Віщун, здавалося, ошалів. … –  Коли ви втекли, Дорбатай ошаленів остаточно, Ві після отруєння Сколота був такий певний своєї цілковитої перемоги, що ваша втеча вразила його, як грім.

Крістоф Рансмайр – Останній світ

Posted on by / 0 Comment

Діт спробував відтягти ошалілого винаря, і тоді Філомела подивилася Фінеєві в очі так, що він замові? … Запроваджує у фракійців гомосексуалізм, і ошалілі жінки роздирають його як жінконенависника. … Та замало й того ошалілим: І Саме в ту пору воли випадково там поле орали.

Брати Грімм. Казки

Posted on by / 0 Comment

Вони відібрали в дівчини її ошатні сукенки, надягли на неї старе сіре лахміття й дали, на ноги дерев’янки, – … Бо вона нишком вибралася з голубника, побігла до ліщинового куща, скинула там свою ошатну сукню, залишила на могилі, і пташка забрала її.