АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Павлів погляд блукав між будівлями Городецької, і мені здалося, що він не слухає. … Як мене, не доведи господи, почне вирятовувати з біди Олексин і Павлів «гурток друзів», тоді моє прізвище навічно запишуть до якоїсь резолюції, передадуть її в закордонні архіви, і мені не допоможе навіть те, що буду кричати: «Я – це не я».