Володимир Набоков – Лоліта
Вона весь час набирала жменю дрiбного пiсочку та пускала його сипатись крiзь пальцi. … Нажаль, я добре вiдав, що варто менi ляснути пальцями, щоб отримати будь-яку дорослу особу, обрану мною, я навiть звик не дуже зважати на жiнок, боячись саме того, що та чи iнша плюхне як набряклий соком плiд менi на холодне лоно.