КОСТЕНКО Ліна – Берестечко
Та при дзиґарку пані порцелянова все ще на мармур ніжкою стає… А ось колумни. … Красуня, пані, жінка, не дівча. … Вночі тут ходить пані порцелянова, От-от розіб'ється, дзвенить. … І зелена, зелена, зелена на воротях бовтається пані Гелена. … Пані Гелена, жона гетьманська. … Бо пані дому ключ віддала своєму коханцю.