Skip to content Нас усіх було у батьків восьмеро: Павло, Іван, Ганна, Панас, Кузьма, Ольга, Володимир і я, Сергій. …
Панас та Кузьма, як і Павло, стали священиками. …
Загинув також Гомон Йосип – мій однокласник і товариш. …
Мій товариш не витримав і пішов до знайомого вже нам начкадрами, щоб вияснити, як нам існувати. а вiн тодi з мiсця розiгнався до тебе, мов iно на тебе й чекав: “Панi Оксано, я – Микола К., може, вам показати мiсто, може, звозити на замок, у мене машина”, – …
спершу змiнений на шепiт жiночий голос – прийняла за товаришку, теж iз добрячими мухами в головi дiвку, “Олька? — А коли в Керелівку, так сідай на мою мажу, товаришу, ми тебе довеземо до дому. …
Він зняв хлопця з возу, спустив його на землю і, звертаючись до товаришів, сказав: — …
Хіба ж не правда, хіба ж не панська дитина? …
Який пан добрий! …
Було, часом пані накинеться на нього: “Що ти, каже, робиш з бідною дитиною? …
Пані на всю губу! – Ой, Панасе, Панасе, як тепер будемо жити? …
– Ви насмiшечки назбируєте, Панасе? …
Вам, Панасе, може, i невзамiтку, що цю грушу садив мiй дiд. …
Це ж ранiше були i царi, i князi, i графи, i аж барони, а тепер усi стали товаришами. 