Результати пошуку слова: Пастушка

Пастушок

Posted on by / 0 Comment

множина називний Пастушо́к Пастушки́ родовий Пастушка́ Пастушкі́в давальний Пастушко́ві, Пастушку́ Пастушка́м знахідний Пастушка́ Пастушкі́в орудний Пастушко́м Пастушка́ми місцевий при Пастушко́ві, Пастушку́ при Пастушка́х кличний Пастушку́, Пастушо́к Пастушки́ *

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Posted on by / 0 Comment

Гобелен «Пастушка» в клуб водників. … Так… спогади дитинства – гарнітур з вітальні… Пам’ятаю, грався я в вітальні на килимі хоросан, дивлячись на гобелен «Пастушка»… Чудовий був час, золоте дитинство!.. … Один ордер на десять стільців, два – по одному стільцю, один – на круглий стіл і один – на гобелен «Пастушка». –

Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість

Posted on by / 0 Comment

А яких чарівних пісень од них вона вивчилася: і як “стонетъ голубокъ”, і як “дубъ тотъ при долин, как рекрутъ на часахъ”, і як “пастушка купается въ прозрачныхъ струяхъ”, і як “закричала она: ахъ!”, … побачивши нескромного пастушка, і навіть “О, Фалалей, Фалалей”, і ту вивчила.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Коли Дорош з'їжджав із гори, йому довелося трохи притримати Ластівку, щоб дати дорогу пастушкам, що зганяли в долину артільну отару овець, яка текла чорною вовняною рікою, пахла бубурішками і розпареною на сонці шерстю, мекала на різні лади і дрібненько цокотіла ратичками по сухому глиняному грунті.

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

Posted on by / 0 Comment

Зараз на темному обличчi пастушка тримаються лише пiвсонна добрiсть i ситiсть. … Тепер я зовсiм iншими очима оглядаю пастушка, його старий залоєний картузик, ганчiр'ясту одежинку i чи не вперше бачу, що вiн справдi славний: i брови в нього чорнi, сосонкою, i очi красивi.

НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит

Posted on by / 0 Comment

Як для індійця улюбленим є образ юного Крішни з сопілкою, на чарівний поклик якої звідусіль збігаються такі ж юні пастушки-гопі й починають довкола нього радісні хороводи, так і для українця традиційно улюблений образ малого пастушка з сопілкою, що пасе корів.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

Вiтряки завжди вабили нас, малечу, i своєю красою, i якоюсь таємничiстю, i розмовою з самим небом, i особливо крилами, до яких, коли вони поволi рухались, можна було причепитись, на дурничку покружляти, завмираючи, побачити невидимi з землi села, ще й показати пастушкам свою одчайдушнiсть.