НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Чудові пахощі торкнули його фантазію, нагадали йому про якісь чудові сади теплого краю. … Червоно-жовтий чистий напиток замиготів іскорками, неначе в йому грало літнє марево, а чудові пахощі лоскотали в носі, в горлі, по язиці. … Там, там, серед краси того місця, серед пахощів гайових квіток і співу пташиного, побачимось незабаром».