ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
Йшлося напрочуд легко й весело було ховатися за дряпучими кущами, де чомусь дужче пахло вогнищем, на якому хлопці ладнали вечерю. … Після недавнього дощу пахло горілим. … Сидячи спиною до входу, дядько читав і, здається, справді не помітив племінника; Вітько понюхав рідину – вона ледь пахла чаєм, потім зробив обережний ковток.