БАРКА Василь – Жовтий князь Posted on by / 0 Comment Позрубувано сади і пеньки викорчувано, або їх присипав сніговій. … Навіть пеньки викорчувано; і ями рудіють глиною, збираючи дощову воду. … Сади скрізь вирубано, самі пеньки де-не-де стирчать по дворищах, серед бур’янів.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Зціпивши зуби, він посувається все вперед і вперед, сковзається під водою по крижаному дну, натикається на пеньки, оступається в ямки. … Та Максим покинув цю дорогу тут, йому більше припадала до серця та доріжка, що вилась по березі, через пеньки й через пагорбки рудого вапняку та піщанику.
ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі Posted on by / 0 Comment Він копав силосні ями, усю осінь і зиму корчував пеньки. … Невже й досі корчує оті пеньки? … Як баби дізнаються, що ти тут майстрував, то дітей не принесуть… Корчуєш пеньки в лісі, ото й робота твоя.
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Проминув смугу змішаного лісу, буків, сосон, явора, перестрибував через пеньки, що перетинали шлях. … В мороці ледве виднілися чи то колони, чи пеньки дерев.
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Ніде не видно жодної зеленої стеблинки, лише торішні маїсові пеньки всюди повиставляли свої гострі кінчики. … Правда, земля тут була добра, не те, що в Рейстауні, де з ріллі стирчали пеньки, навколо яких батько мусив орати.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Чоловіки поздіймали дошки й повносили в повітку; поодкочували під тин пеньки та окоренки. … Чорні товсті пеньки, прикриті снігом, були схожі на велетенські гриби; кущі папороті, дроку стояли неначе квітки в якомусь фантастичному, зачарованому саду.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Таке то, мабуть, місце живуче: пеньки кілька літ стирчали після Ро-манового садка, при німцях там хворих коней дострілювали, а тепер знову на тій Романівщині цілий хутір виріс…
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Сиділа темна й маленька, одне око їй сльозилося, рот трохи відслонився, показуючи пеньки зубів, і Хлопцеві здалося, що вона мусить знати бозна-скільки таємниць, оця його прабаба. … Попик аж рота розтулив від здивування, показуючи жовті пеньки зубів, але очі його були так само спокійні.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Безжурний регіт трусив їх сивим волоссям, розтягував зморшки та одкривав згнилі пеньки зубів.
