Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment * Недалеко від перемілу, що хвилясте просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері і повернули до берега. … — з приязню уявив собі білявого, середніх літ чоловіка з сміхотливими іскорками в очах кольору осінньої води на піщаних перемілах. … Не схотів об’їжджати перемілу.
