ТАРАСЮК Галина – Покоївка
Але тривога не минала, і Віорелія спустилася східцями на перший поверх: ніде нікого. … Щось квилила хвора дружина, але він не чув, зайнятий невеселими думками, що зненацька нахлинули на його ще браву гайдуцьку душу, і… і ледь вловимим, як перший укол невиліковної болячки, передчуттям смертельної небезпеки.