Результати пошуку слова: Пес

Ремарк Еріх-Марія – Три товариші

Posted on by / 0 Comment

Через те його розмова завше мала дещо песимістичний присмак. … – звернувся він до мене, але вищирив зуби, як пес. … – Зморився, як пес. … Те ще з таким родоводом, що-боже мій – тобі не можна й дивитись на нього, інакше ти, перш ніж звернутися до песика, будеш вклонятися йому. …    Песик насторожився, але не виказав буйної радості.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука

Posted on by / 0 Comment

Як мисливський пес вiдчувала Галя майбутнiх зiрок. … Пес Рудий, потерпаючи вiд сезонної лiньки, залишав шерсть на килимах та по кутах коридору. … Нормальна жiнка, навiть закохавшись, помiчає чоловiкiв навколо… …Заледве повернула ключ у замку, як усi четверо – чоловiк, сини i пес Рудий – вийшли назустрiч: –

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

Тобто вони просто стежили за розвитком ситуації, досить-таки для них песимістичним розвитком. … І жоден андалузький пес – у тому числі і я – ніколи не звернув увагу на те, що роман починається на небі (сьомий поверх гуртожитку), а закінчується в пеклі (московські підземелля).

ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна

Posted on by / 0 Comment

Це був великий на зрiст, немолодий вже, поважний i серйозний пес з двома волохатими хвостами i з двома парами очей, з яких верхня пара, коли придивитися ближче, виявлялася парою рудих плям на темному лобi. … Тьху, де ти, в нечистого, взявся?"  Нiчого казати, розумний був, добрий пес.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Товсте, повне, як торбина з борошном, його лице блищало неначе маслом обмазане; очима він позирав згорда, по-панській, як звикли позирати в нас на Україні пани, навіть і тоді, як пестяться до будлі-кого. … Одже ж, песька дитина, тобі вже й до роботи не кидається! … – пестивсь до неї становий.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

Ще встигнеш… Клишоногий спочатку завагався, а потім вернувся на своє місце, не то гарчучи, не то скімлячи – точнісінько так, як пес, якому не дозволено вхопити за литку спотиньга. … Бо ж тоді кожен пес мав господаря, мав певне пристановище, а кожен господар мав дах над головою, свій дім і свій окремий світ у ньому.

Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА

Posted on by / 0 Comment

Коли б не дружина, що заробляла, Давид Семенович сидів би вже в бупрі за шахрайство; коли б до його вдачі додати розуму, скорочення штатів зробило б із нього видатного песиміста, а так він був просто жовчний бурчун, нецікавий і примітивний у своїх висловах. … Любиш… любиш… Він неохоче зустрів ці пестощі.