РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
О життя єдине батька, звесели ж печаль його ти! … Лиш тоді печальну звістку владареві надішліть. … Занедбав я у печалі арфу, ліру і кімвал». … В них були печери, в прірві ж поринала річка в лет, Над рікою став стіною тьмочисленний очерет, І дерева височезні нахилялися вперед. … О, невже ти прирікаєш на печаль мене ще дужчу?