Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Одначе не зразу довелося перейти на іншу розмову: позаду заюрликали копита, і легка бричка, вивірчуючи за собою навскісний стовп пилюги, промчала повз них. … — стихав позаду охриплий голос Сафрона. … — Перелякався, гроші в капшук з стола і позадкував до дверей, наче рак. … Правда, оберігайся, щоб позаду не залишився.