Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода
Розвернув коня позаду воза й звелів, недбало граючись канчуком: — … Зітхнув, поправив торбу, аби плеча не муляла, й зійшов З дороги, бо торохтів позаду якийсь візок. … Лежав, радіючи, що вже позаду страшна та перша лекція. … Палахкотіли позаду вогнища, і невиразні тіні то ви ростали, то раптом зменшувалися.