Семен Скляренко – Володимир
Їх було небагато – з Києва виходили десятки тисяч, тепер усі тулилися на сотні лодій, а багато з них були покалічені, мали тяжкі рани. … Це була звичайна вечеря воїв після ратного труда, пожива для стомленого тіла, услада покаліченому в жорстокій січі. … Ярослав підвівся й болісно скривився: йому, либонь, заболіла покалічена нога.