МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Так оцей-то щирий віл, котрому нічого просидіти, не розгинаючись над бумагами з раннього ранку до пізньої ночі, оцей прониза й підлиза, котрого навчило життя, де треба поклонитися, кому треба догодити, –
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Він гримнув: «Ти прийшов мені поклонитися?» –
РІПЕЦЬКИЙ Степан – Українське Січове Стрілецтво Posted on by / 0 Comment З найдальших закутків західньо-українських земель, рік-річно плили на Маківку і Лисоню тисячі української молоді, щоб поклонитися славній пам’яті героїв та зачерпнути сили і віри до дальших змагань.
ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment Сюди приходять поклонитися ЩОРОКУ ТИСЯЧІ українців, хоч добре знають, що можуть заплатити втратою роботи, в’язницею, Сибіром, бо московські жандарми (чорні і червоні) записують їхні імена.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment Не варто поклонитися їх мертвим тілам і тіням, запозичити у них духа і віри?
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment I от тепер приїдемо в мiсто – треба iти до неї: поклонитися господинi.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Тільки дуже вже багато торохкотить… Довелося Сафронові, чи не вперше в житті, низько, і то не раз, поклонитися людям.
