Результати пошуку слова: Покуття

 Кайдашиха зовсім спустила очі, запишалась, втерла губи хусточкою і посунулась на саме покуття.

Його орда, як перейшла річку Буг, з’єднавшись з буджацькими ординцями, перебралась відтак через Дністер і, ніким не спинювана, загналась аж на Покуття.

радіовисилання про Михайлівський собор, 9го листопада 2000го року, 1750; „Покуття – дуже живописний край“ (мальовничий) –

Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а іконку нема де поставити.

Чиста, затишна, малесенька хатина на дерев’янім помості, зі стилевим українським стародавнім килимом над дерев’яним ліжком, з маленьким портретом Шевченка, що висів біля покуття, мовби образок, під королівським рушником, понад усіма фотографіями, що ними була обліплена вся стіна.

— Та щоб вся Україна, навіть з Галичиною й Покуттям, Військові Запорозькому належала, а гетьман України щоб не підлягав сеймові!

– Бачите, Петре Йосиповичу,- зам’явся Коляда,- здати можна, але що нашому колгоспові з того, як ми виконаємо план за Покуття чи за Ситківці?

Дійшли до Дністра, щоб перейти на Покуття і тут перенести партизантську акцію.

В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому.

Іноді лісовик ототожнювався з чортом і мав відповідний вигляд: із рогами на голові, з цапиними коЛісовик 173 питами на ногах (згідно з легендами Покуття, ноги в нього були жаб’ячими); одяг застібався не як у людей, а навпаки — справа наліво.