Результати пошуку слова: Попроси ж бо

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами

Posted on by / 0 Comment

— Я й кажу: треба випити, бо ж однаково: хаос! … …Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була — як на долоні. … Бо що б же загнало її в ці чорні бори? … Він напружував слух, боявся попросити, щоб говорила голосніше, карався, мучився своєю несміливістю і вмирав од того голосу.

УКРАЇНКА Леся – Лісова пісня

Posted on by / 0 Comment

Л у к а ш (смiючись) Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута лiтувати. … Вже не прибiднюйся, бо й ми чували про вашi танцi, жарти та зальоти! … вродою вдався, а ще ж бо я долi не дiждався. … Та ти ж бо вже не заважай! … Ще й вiдьму, що в чортицi бабувала, гарненько попросив, щоб їм корови геть-чисто попсувала.

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

і тут вона попросила хрипнучи, бо голос їй нагло закам'янило страхом так навічно в тій стратенчій пустці й зостатися: забери мене в царство твоє, хочу вкупі з тобою княжити, чи ж не на те ти мене обрав за дружину, ще тоді як червоного пояса підкидав у дарунок?

Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху

Posted on by / 0 Comment

Бо ж доброго мало виходить, коли мамам заважають смажити тюфтельки. … – попросив Малий як-найніжнішим голосом. … І ви теж, тату,- попросив він. … – Ходіть усі,- попросив він. … – Думаю, що п’ятдесят ере,- хитро відповіла Бетащ – Ото ж бо! … Бо ж кожному цікаво глянути на намет. … – Ну ж бо, закладімось!

КОСТЕНКО Ліна – Берестечко

Posted on by / 0 Comment

Ти ж, Богдане, із того дерева, з якого ріжуться королі! … Ій-Богу ж йому, псяюсі, не з медом. … Ждани та Бояни. … Ото ж бо і воно. … То чи ж мені, упитому боями, мущинський дух по запічках шукать?! … Та й попросимо у Всевишнього трохи щастя.

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

Posted on by / 0 Comment

не дай же бог, у прийми дремене! … Якби ти добре в бога попросила, то мали б ми ще й радість на віку: твоя пішла б за гетьманського сина, а мій хазяйську сватав би дочку. … Здавалося в ті дні,- моя любов, прогіркла й перестояна вже скоро душу випалить мені… Я ж так боялась підлості і бруду! … Так дай же вам боже щастя. … Нема ж бо слави у дому сидячому.

ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР

Posted on by / 0 Comment

Бо ж лабораторіями нас не балували… … А там саперів попросив би — за одну ніч порохня б із нього була. … Дуже, правда, кирпатий, на голові три волосинки і замість брів самий пух, але хоч і безбровно, одначе жвавий, бойковитий, в ідеях весь, як у реп'яхах.

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Увільнившись від життєвих пут, кидається воїн вперед з удесятеро більшою снагою, й тоді особливої влучності набувають його удари по ворогові і з особливою владною силою лунає його бойовий клич. … Тонюсінька соломинка, за яку, можливо, зможе вхопитись, попросити, настрахати, пригрозити.