ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment До мене дійшли чутки, нібито деякі інші різновиди членистоногих (драньтьорийка невловима, мочистик швидкий, вочик грубий) прикидалися кіосками з газованою водою, гамаками і навіть душами з кранами і рушниками, але за достовірність цих повідомлень поручитися не можу, бо сам цього не бачив, а спеціалісти мімрікології мовчать.
БОРЩАК Ілько – ІВАН МАЗЕПА. Життя й пориви великого гетьмана Posted on by / 0 Comment Карла XII прохав він поручити йому якусь певну людину.
КЕЙДІН Мартін – Майже опівночі Posted on by / 0 Comment Вінсент міг би поручитися всією своєю багаторічною службою, що людина, яка сиділа перед ним, не має найменшої гадки про те, що він сказав.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment О, не кажіть мені про свіжість психіки, про незамуленість уяви… Не буду сперечатись, і все ж таки… Хто може поручитися, що на тих кількох метрах простору дитина не блукає в нетрищах часу, в минулому й майбутньому, що ті її вигадки, від яких поблажливо відмахуються дорослі, –
Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма Posted on by / 0 Comment Тут я мушу також зауважити, що в першій частині своєї оповіді я не можу поручитися за точність дат і координат, бо щоденник я почав вести згодом, після подій, описаних у першій частині.
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів Posted on by / 0 Comment – Що топорище в неї міцне – я можу поручитися!
ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment Оскільки це скінчиться тим, що проти нас повстане вся планета, я не маю аніякісінького бажання брати участь у такому пірровому починанні, яке залишиться пірровим, навіть якщо їм невідома атомна енергія… А за це аж ніяк не можна поручитися.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment – Ви можете поручитися за своє благородство?
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3 Posted on by / 0 Comment Я можу поручитися за нього перед Денетором, –
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Оця несподівана підтримка незнайомої людини, довіра комісара, аж ніби незрозуміла готовність його з першого погляду поручитись за тебе, за все майбутнє твоє життя так вразили Колосовського, що він відчув, як нерви йому здають, і тільки крайнім зусиллям волі стримав себе, щоб не розридатися тут , перед комісією.
