РОМАНЧУК Олег – Право на істину Posted on by / 0 Comment В моїх очах потьмарилося. … Але є в ньому щось таке, що безугавно нуртує і живе, що кличе до Зірок у чорне Безгоміння… Надто часто марнославство людське й гонитва за золотим тільцем потьмарює усе хороше й світле.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment То вчорашня злість на Стаха потьмарила мізки і погнала його, дурня, сюди. … Хоча він не раз виривав у молодиць любощі, та ніколи мерзенна копійка не потьмарила їх.
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment Іноді мені здається, що слід було тоді ризикнути бодай п’ятьма фунтами… ДИВОВИЖНИЙ ВИПАДОК З ОЧИМА ДЕВІДСОНА Тимчасове потьмарення свідомості в Сіднея Девідсона, досить дивне вже саме собою, викличе ще більший подив, якщо прислухатись до пояснення Вейда.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment Я знав цього дослідника й досі був певен, що ніщо не може потьмарити його розум.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Напевно, страх потьмарив Гальперовичу мізки, бо він плів нісенітницю.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment Цей зворушливий шепіт ще більше потьмарив настрій шляхти. … Сусіди кинулись були до дівчини, та, глянувши в безтямні очі, одвернулися, зрозумівши, що страх і горе потьмарили її розум.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Треба його рятувати, не гаючи часу, бо скоро в нього почнеться страшна гарячка, а тоді потьмариться розум, як ото коли вкусить скажений собака. … Але то не був смуток, що потьмарював обличчя дівчини досі.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі) Posted on by / 0 Comment Це були часи суворих випробувань, спогад про які довго потьмарював потім свідомість лісовиків, передаючись від роду до роду. … В потьмареній свідомості жінки вставали картини життя.
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment Вони співали незрозумілою мовою, але по тому, як м’яко світилися їхні очі, як легко їм було удвох, Кукудзі здогадався, що Павло і Катя співають про любов, нічим не потьмарену й рівну за своїми почуттями.
МАЙН Томас Рид – Морське вовченя Posted on by / 0 Comment Я простягнув руку, щоб ухопитися за верхній край бочки, і вже поздоровляв себе за свою винахідливість, як тут моя радість вмить потьмарилась, і я знову впав у відчай. … Моя радість потьмарилась і зникла майже так само швидко, як і народилась.
