Результати пошуку слова: Потяг
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу
І Джо смачно потягнувся… Затишно потріскував стилізований під старовину камін. … Джо потягнувся рукою до полиці із словниками та різною довідковою літературою, не дивлячись, навпомацки дістав грубезний том і розгорнув його. … Джо потягнувся рукою до мочки вуха, а це вказувало, що він уже починає дратуватися.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Сусана Уласівна була розумна зроду, вчилась в невеличкому пансіоні в Звенигородці в однієї німкені й зроду мала потяг до культурності. … Артемія зовсім не було знать, щоб у його був потяг до того. … – Я маю більше потягу оглянуть млин, – … В неї десь узявся потяг до порядкування, прокинулась дрімаюча завзятість.
Олесь Гончар – Циклон
Поряд з інстинктом і кольором очей закодовано потяг у невідомість. … І коли ти, іноді звівшись, навмисне стояв випростаний, нехтуючії собою, Решетникова рука, звідкись потягшись, міцно хапала тебе за ногу, стягувала в окоп: — … Збожеволілого вже потягли за ноги кудись. … Коли добре загримувати, цей теж потягне роль звіздаря.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Тягар спав із серця Відкинувши рядно, я потягнувся до сліпучо-білої повісті шиби, провів по ній нігтем. … І майже силоміць потягнув мене до Лісничівки. … Я потягнув Гафійку за руку і п’ядь за п’яддю став проштовхуватись до підворіття. … Він поправив чуприну і блискавичним рухом потягнув до себе миску з салатом.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
мене знищив, зрадив, ударив під дих котрийсь з моїх учнів, яким я недавно приносив розп'яття — прекрасну мистецьку річ, що засвідчувала вічний потяг людини до бунту й до краси. … Як настала ніч, то сповила його у верету, обв'язала, як дитину, поклала на ґринджоли, якими взимі вожу з лісу дрівця, і потягла…
Володимир Сосюра – Третя рота
А де мій потяг? … І от якась могутня і владна сила потягла мене в поле. … Знову потяглись кошмарні ночі, повні докорів матері, горілчаного духу і голодних сліз у душній і тісній хворостянці. … А потяг летить у громі й хитанні вагонів, холодно блистять дула гармат і даленіють синьокрилі вітряки, станції й села, залиті вечірнім багрянцем.