Микола Гоголь – Вій
Богослов уже встиг потягти з воза цілого карася. … Вмостившись у бричку, потяглися вони далі, поганяючи коней і наспівуючи пісню, що ні слів, ні ладу їй ніхто б не добрав. … Розмова про відьом потяглася без кінця-краю. … Спершу він позіхнув, потім потягся, далі фукнув ув обидві руки і аж тоді вже став роззиратися.