Ремарк Еріх-Марія – Три товариші
Ми всі потягли носом повітря. … Побачивши, що я тут, він своєю широкою лапою потягнув мене до себе. … Я потяг його назад. … Вона потягнулася, а тоді знову заходила по кімнаті своєю красивою ходою. … Вона встала й потягнулась, ніби те, що вона сиділа ось тут на сходах пізно вночі, було найприроднішою в світі річчю.