Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів
Голос у незнайомця був по-старечому тонкий і хрипучий, наче він надірвав його, тягнучи кабестана.[5] Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг,[6] і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. … А потім ще таке: – … Потім провів кілька разів рукою по очах і повернувся до будинку.