Skip to content
…латки того снігу сивіють в присмерку, зберігшись десь в гущавині, й чути, як вони дотають, як тоненько дзюрчить вода з – під них, стікаючи вниз, до дна, де булькотить цілий потічок… Проти вечірнього неба, де тіль – тіль погоріла зоря й небо взялося легеньким буланим кольором, швидко темніючи під навалою темряви, посновано мереживо гілок…
