Результати пошуку слова: По-дитячи

по-дитя́чи – прислiвник незмінювана словникова одиниця

Він був завбільшки з дитячий торс, коли повис на перепонках блідо-жовтих зв’язок, які розтягувалися, хитався щораз повільніше й нарешті завмер. Над чорним дзеркалом води виступали тільки могутні грудні м’язи, поміж якими стирчав дитячий торс.

Раптом почувся радісний дитячий крик спереду.

Порожній світ став і сирітський; тільки ж причаїлась люта сила, як на страшній сторінці з книги дитячих літ. Хоч не була доня хоровита, як покійний первісток, коли доходив, а все ж мала в розширених очах вираз, що лякав батька: ніби остання прикмета, дитячий погляд – поза довколишністю.

З музикою води не дисонує віддалений щебіт дитячих таборів, розкиданих по берегу, де смаглявіють школярі та дошкільнята, вивезені сюди з різних підприємств району. Знаходили цілі в’язанки задубілих черевиків та спортивних дитячих кедів, що їх повінню занесло сюди десь, мабуть, із взуттєвої фабрики.

А по тому стиха задуманому лиці, по дитячих рум’янцях на щоках трудно було вгадати, які думи колись заворушаться в голові, як він дійде до зросту, стане людиною з дійшлим розумом; які заграють у його серці принадки! –  Ще в дитячих штанцях, а вже водиться по ярах в чужим паничем!

Повалив на підлогу поряд із розтрощеним дитячим ліжечком. Та найбільше Іветті сподобалося те, що, крім своїх двох, у сім’ї виховувалося лише четверо прийомних дітей, і подружжя не поспішало прийняти принаймні ще одну сирітку, аби формально відповідати положенню про дитячий будинок сімейного типу.

Хтось із отців української столиці нарешті роздивився, що у нас дехто має звичку в масовому порядку розпивати алкогольні напої у неналежних місцях – від під’їздів до дитячих майданчиків.

Більшість із них мали добродушний, привітний, навіть трохи дитячий погляд. Очі втратили дитячий, добродушний вираз, погляд був зосереджений і рішучий. Вона показала Етель лікарню, школи, дитячий садок і скромне приміщення жіночого клубу.

Для того, щоб устигнути до мене, вони мусили встати о четвертій ранку і запакуватися до переповненого потяга разом з дитячим візком. У цьому сенсі він став для мене з моїх дитячих років посланцем самого що не є Навколишнього Світу – в тих історіях зосереджувалося все, що я хотів знати про людей, тварин і рослини.