Skip to content А разом з ними – теж немов квіти – дівочі усміхнені обличчя, пломеніючі очі, очі, очі – безліч їх, вони товпляться обабіч… І, збільшуючи мерехкотняву водоспаду квітів, мають, немов би пелюстки, руки, безліч піднесених рук мають привітно… А крізь той дощ квітів, крізь ту мерехкотяву рук машерують вони. 