Ольга Кобилянська – Через кладку
Одначе, мій сину, щоб бути ще й дальше помимо всього щирою й одвертою, скажу тобі просто, що в її присутності обхоплює мене почуття, начеб від цеї дівчини мало мені ще щось прийти в житті. … Добре чи зле — я не знаю, але прийти певно. … Вона мусить прийти до свідомості, це лише радість побачення звалила її».