ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр Posted on by / 0 Comment Поки я мучився над примарною концепцією щодо Гегела, Карличек спокійнісінько прийшов, куди слід.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment він запалив люльку, міркуючи про хиткість межі світу реального і світу примарного… У свій час пану Вербовському, нащадку шляхетського роду, прапрадід якого був подвійно нобілітований самим Хмельницьким незабутнього 1649 року, довелось чимало потоптати рясту та хильнути різних життєвих і вояцьких пригод.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Так, тепер він уже виразно чув попискування – гірку, ні до кого не звернену скаргу, бо хто може відгукнутися на неї серед цього примарного безгоміння?
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого Posted on by / 0 Comment На перонi бiля єфрейтора Зепа стояла невисока дiвчина, в сiрому пальтечку, в темних вузеньких штанях, в картатому платочку, недбало накинутому на пишну бiляву зачiску, її обличчя тьмяно бiлiло в примарному свiтлi синього лiхтаря i лише на мiсцi очей плавали великi круглi озера темних тiней.
Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма Posted on by / 0 Comment На моїх грудях лежали важкі лапи величезного і аж ніяк не примарного страховища… Його гаряче дихання лоскотало мені вухо… Грізні білі ікла блищали в темряві… Якби навіть моє життя тисячу разів залежало від того, чи ворухнуся я або вимовлю бодай слово, то й тоді я не зміг би ні поворухнутися, ні заговорити.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment На тлі ясно-синього неба видніє темна постать, схожа на потворного кентавра; поступово віддаляючись, вона зрештою зникає з очей у примарному місячному присмерку.
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment На маленькому родючому клаптику землі, який вони щойно залишили, фінікові пальми коло шатер з козячих шкур чітко вирізнялися на тлі жовтого піску, наче острів-марево у примарному піщаному морі.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Він нишкне й здіймається, стихає й голоснішає, як далекий гомін, він пульсує разом з ударами серця, і нечутне випромінення цього ясного чаду створує навкруги обвітря примарного щастя.
КЛАРК Артур – Колиска на орбіті Posted on by / 0 Comment Чуже, примарне життя в чужому примарному світі, який щодень стає дедалі неправдоподібнішим.
АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари Posted on by / 0 Comment Тож і справді: чи варто чіплятися за цю величезну, але розрізнену Імперію, тішачись примарною надією, що колись її трон посяде чоловік з їхнього роду?… Перспектива оволодіти всім Західним Краєм була, звісно, дуже заманливою – проте нездійсненною.
