Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Дніпро, звичайно, посперечається з цією калюжею, одначе й тут принадно. … Зрідка хто порушував понуре мовчання; тільки діти, які ніколи не втрачають здатності веселитися, із сміхом і галасом купалися в стовпах золотавої куряви, збитої на шляху; та жвавий сміх їхній звучав якось тужливо, сумно в цьому принадному затишку.