ЛЕМ Станіслав – Едем
Почулося якесь вовтузіння, прискорене дихання, щось грюкнуло, заскреготіло скло. … Їхні тіні дедалі вкорочувалися, черевики провалювалися в пісок, чутно було лише розмірену ходу й прискорене дихання. … Ліхтарик, якого Лікар спрямував униз, освітлював клаптик грунту під ногами; усі оточили Фізика, який усе ще прискорено дихав.