Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір Posted on by / 0 Comment Потiм, заточуючись, качка пiдвелася, сумним оком поглянула на свiт, присоромлено забилася в закуток, i цього дня не чули її бадьорого притакування… … Коли я, обтрушуючи снiг i сiно, пiдводжусь на ноги, то бачу присоромленого дядька Миколу i.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment Від цього зізнання, проказаного просто й невимушено, наче на сповіді, щось тенькнуло в Жакові, й він присоромлено втупив погляд у лаву, якій бракувало дощок, у недопалки, докурені до самого фільтра, і невисохлий слиз плювків перед нею, затримавшись на розчавленому недоїдку помідора.
СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять Posted on by / 0 Comment – грiзно поглянув дiдусь у той бiк, де жив дядько Трохим, i присоромлено пiшов майструвати в катрагу.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Але тепер… Ну, тепер… Яковенко присоромлено відпустив нарешті капітанову сорочку, за яку був тримався, вхопився за якусь ручку, намагався утвердитися сам, без сторонньої допомоги, борюкався з вітром…
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності Posted on by / 0 Comment – Я багато чого зрозумів, дядю Васю,- присоромлено сказав я, щоб хоч що-небудь сказати.
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Солдати почували себе ніби присоромлено, що мають перед цивільними таку перевагу.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment …прикритий, креснуло дівча й по нашому школярському гуртику карим своїм оком, і одразу ж після цього Настусин погляд, як і материн, пірнув кудись у степ, відхиливсь, ніби присоромлено, ніби не ми, а вона сама чимось перед нами завинила.
