Результати пошуку слова: Приспів

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

Зло відступало до найдальших обріїв уяви, треба було жити й кохати, щоб не загинути, сміятися й приспівувати до хлопців, збирати квіти коло Липи й Свіржу, прислухатися до лісових шелестів, мов до власного дихання, жити серед неприступних велетенських буків, ласкавих ліщин, причаєних під листочками грибів, яскравих твердих ягід.

Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності

Posted on by / 0 Comment

Своїх менших друзів теж привчав до неробства, до веселого безтурботного байдикування, вони блукали по місту, тинялися між крамничками непманів, дратували їх приспівкою: Шички – прички, мукомор – бомага, липки – припки, голки для примуса… … До приспівки додавався «гривеник на трьох».

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

Поклали на припічок дві лопати й з піснями понесли на віці серед свічок коровай, приспівуючи до печі, як до живої людини: «Пече наша, пече, спечи нам коровай грече!» Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями. … В залу знов влетіла Настя й на ході приспівувала й трохи аж пританцьовувала.

КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся

Posted on by / 0 Comment

Нехай лишень сядуть за стіл, вже не я буду, щоб не приспівала йому: Старший боярин – як болван: Витріщив очі, як баран. … От як йому приспіваю. … Приспівай же йому вже добре, та добре. … – Се я Василеві хочу приспівати.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

А- там уже вдвох вони, посадник і простий княжий холоп, з вилясками й погуками докричалн свою приспівку до кінця: – … Поки ті вигорланювали свою приспівку, він із закривавлешіми руками, забруднений І спітнілий від незвичної роботи підійшов до Забави, нахилився до її вуха,сказав: –

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Читаю помалесеньку, виразно, поважно, слово за словом, а дяк з паламарем приспівують. … Він приспівував і пританцьовував, узявшись у боки. … кив, морг на його!» приспівував Яким, химерно присідаючи, як стара баба, і прямуючи через світлицю, йому все здавалось, що він йде вулицею, бо на сидячих людей він і не дивився.