ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
Чи відкрив щось, чи ні – повернувсь через рік Надвечір’ям багряним до свого причалу. … Похитав головою: «Та хіба ж це отак На причалі своїх земляків зустрічають? … І ступив на причал. … Та ступивши на пристань реальних подій, Повернувшись до дійсності берега буднів, Розсипаються в порох наші вікінги мрій… Бачу берег – причалюємо.