Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені Posted on by / 0 Comment Загін проминув розбірний міст над стрімким проваллям і заглибився у надра Райдужної Гори.
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment І ті злякано тислися до стін зруйнованих будинків, готові при першій небезпеці чкурнути у темні провалля.
БАРКА Василь – Жовтий князь Posted on by / 0 Comment Посунув потяг і скоро знов пристиг, прикро над краєм глибокого провалля, відкіль полум'я вибивалося, ніби велетенськими шматками розірваної тканини, крізь дим, клубочений по млистій широчині.
СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку Posted on by / 0 Comment Не приведи господи, зірветься котрийсь і з вантажем загурчить у провалля.
МОЛДОВАН Валеріан Васильович – Риторика загальна та судова Posted on by / 0 Comment У вже цитованій обвинувальній промові у справі Виноградова прокурор так характеризував особу підсудного: «Життєвий шлях Виноградова підтверджує правильність вислову: «В біду падають, як у провалля, зненацька, але до злочину ідуть сходинками».
Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р. Posted on by / 0 Comment Серед пересічної „інтеліґенції“ вкоренилася НЕДОВІРА до власної мови, якась сором’язливість щодо вживання питомих та колоритних, власне українських, слів та виразів – саме тих, які і вказують на провалля між ро´сийським та українським способами висловлювання.
Тарас Бульба-Боровець – Армія без держави Posted on by / 0 Comment Я прилип за дверима, пропускаючи «гостей» до кімнати, а потім з кухні через комірчину (там постійно була діра в стіні на всякий випадок) вискочив у провалля довгого яру і зник в хащах та бур’янах… Під охороною ночі я добрався пішки до дальшої залізничної станції.
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів Posted on by / 0 Comment Він плющився на очах, стікав і провалювався всередину самого себе; над ним тремтіло спекотливе марево, і пара, і дим, і щось сліпучо-біле, чий жар відчувався навіть тут, страшно і весело визирало крізь довгі вертикальні тріщини і провалля вікон… Ну що ж, там усе гаразд… Максим переможно обернувся до Мандрівця.
Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment Крізь ліси, через гори, через ріки і провалля, через фронти й огонь; нехай тільки один шанс на сто, що я видеруся з цього пекла, а я таки тікатиму.
