Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ
І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути у прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць, і як вони лежать на дні провалля — як решета, як сковороди чи як жовті п’ятаки? … І провалилася перед нею безодня. … гугнявить шаландьор із проваленим носом, —