ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Iван проводив його поглядом і знову якнайпильніше роздивлявся оту долоню-вулицю: стіни хат йому прозоріли – міг бачити й кімнати, що їх безнастанно чепурили й чистили невсипущі жіночі руки. … – Мені здалося, що він проводить тебе додому. … Був без проводиря, витягав руку й стукав по дорозі чорною, аж смоляною палицею.