Гнат Хоткевич – Довбуш
— Та то… видите… Хотілося оповісти всі перипетії, всі вагання і сумніви, всю ту важку дорогу, яку довелося пройти, але забракло слів, і Олекса бухнув прямо: — … Благодарю тебе, Господа мого, що благ єси і дозволив мені мирно пройти стезю мою. … Що дадуть тобі пройти мимо спокійно, а тоді сигнал — і спереду одні, а ззаду — другі.