Результати пошуку слова: Просторінь
Ольга Кобилянська – Земля
Та, мабуть, мила їй ота широка просторінь. … Лишило лиш одно свідоме: “Михайло йде!” Надворі зверталася до нього рівна, чорна, землиста просторінь і говорила тисячними очима і устами: “Михайло йде!” Все тхнуло тою свідомістю. … Його око огорнуло ще раз цілу просторінь, що розкинулася перед його зором, і прощався несвідомо з нею.