Результати пошуку слова: Проща
Іван Кривуцький – За полярним колом
На прощання кивнув мені головою. … Він зібрав речі й почав зі всіма прощатися. … Такого не прощають. … Такого не прощали. … Навіть тепер, коли я тут, вона про мене не забуває, пише теплі листи, все мені прощає." І розплакався голосно. … Був я на останньому курсі інституту, коли прощався з туберкульозом.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
так і не дочитавши про сад Гетсиманський, шмаркнув носом і тихенько вийшов; кивнув мовчки всім на прощання – власне ні до кого – до старого Чумака на покуті, бо всі були зайняті чим іншим. … Прощавайте, браття… Не поминайте лихом… Подивився на портрет батька. … Васильченко, виходячи, сказав усім: «Прощавайте, братця!» –
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
Цей написаний від руки лист виявився прощальним. … Доведемо справу до прощання з Фраником. … І от я знаходжу в ньому його прощальну записку. … І як воно виглядало – твоє прощання зі Львовом? … На цьому ми прощаємося з нею? … Так ніби влаштувала нам прощальний сезон. … І подумки укладаючи тексти прощальних листів.
Франтишек Флос – Мисливці за орхідеями
Сатрапи запросили Долежала й Вацлава до себе на прощальну вечерю. … Прощаючись, дон Фернандо поклав руку на плече своєму європейському другові. … Дон Фернандо обняв усіх на прощання, зробив подарунки Хосе та індіанцям і поїхав під голосні вигуки на своїй повозці, до якої пастух запріг тих двох коней, що на них вони приїхали сюди.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами
Через чверть століття в книжці “Сталь і ніжність” Поет напише: Без кінця воно тоді, Без кінця прощалося. … “Прощай. … То спів “прощай!” О, не співай, о, не ридай: Моє намисто гине вкрай Минулих днів. … Згадай, як весна цвіла, зі мною ти радо йшла – а в серці — мов крик… А серце розривалось, бідне, прощалось тобою навік.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
Милостиво дочекався князь повної тиші, мацнув за старою звичкою голене підборіддя, але бороди боярської там не знайшов, головою у німецькій перуці покрутив і почав свою прощальну промову: — … Прощавай, брате! … — Прощавай, пане Дмитре, дякую за науку і за товариша! … — Ну що, отамане, час прощатися, —