Результати пошуку слова: Пугу-пугу

Пугукнути

Posted on by / 0 Comment

пугу́кнути – дієслово доконаного виду Інфінітив пугу́кнути однина множина Наказовий спосіб 1 особа пугу́кнімо, пугу́кнім 2 особа пугу́кни пугу́кніть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа пугу́кну пугу́кнемо, пугу́кнем 2 особа пугу́кнеш пугу́кнете 3 особа пугу́кне пугу́кнуть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Posted on by / 0 Comment

Пугу пугу! … Коли ж тут звідки не візьмись запорожці: «Пугу пугу!» Ляхи врозтіч! … Кругом по гаю щебечуть солов’ї, аж луна розлягається; деколи й пугач скаже своє смутне «пугу!» Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо, як ризу. … Пугу! … Пугу! … Пугу! … Пугу! … – Пугу–пугу!

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

Ой, вискочив з нього Орлик Та й почав бесідочку: “Пугу, братця, пугу! … Пугу, запорожці!” Похід Орлика та Гордієнка спершу мав успіх. … Ой, сів пугач на могилу Та й крикнув він: пугу! … Та час од часу поміж деревами розлягалося пугукання сичів або незрозумілий поклик деркача — і знову все завмирало.