Результати пошуку слова: Півень

Коло мумії стояв Карлсон, гордий, мов півень, і освітлював її кишеньковим ліхтариком, якого знайшов у шафі з господарським начинням. Карлсон запишався, мов півень, і переможно штовхнув у бік панну Цап.

Втома – білий хорт, що біжить порожнім степом, і його пазурі збиті й поламані; біжить він за червоним розтріпаним півнем; півень – гнів наш, дух супротивлення й дух бунтівничий; хустка лагідно покриває очі, наповнює повіки солодким щемом – розладнане тіло просить спочинку.

Джером був веселий хлопець, усіх молодиць до себе скликав, мов той півень курей до купи гною, а про господарство дбала тільки стара. Аж тут прокукурікав півень.

На подвір’ї, незважаючи на присутність такої кількості людей, червоний – як пожар – півень топтав курку-сивулю, а біленький безхвостий котик валявся в поросі, ніби чухав спину. А коли офіцер іще раз висмикнув його, півень був уже безхвостий.

Це півень! Таки ж так – півень!

Рівно опівдні заспівав півень у кооперативі «Плуг і молот». Півень місця собі не знайде.

На вишні коло порога загорлав півень. На віддаленому кутку станиці Немирівської загорлав старий півень Ганни Дикобродки і збудив хазяйку.

Але Настя не вгавала, б’ючи істиком дяка й женучи з двору, а коли той, наче птах, а радше півень, котрий недавно осідлував курку, перелетів через перелаза, зупинилася й сповістила сусідкам цілком незахмеленим голосом: – 

У Визимі, за озером, півень, пушачи пір’я в прохолодній мряці, хрипко закукурікав утретє. Стукав молоток, піяв півень, голосно кигикали чайки.

На урізаних людських подвір’ях порпалися кури, походжав півень, здивовано глипаючи на автомобілі, що шурхотіли повз паркан, і геть байдужий до панельних почвар, які нависали над ним сотнями вікон-більм.