Земля підвечір примерзала і ще вкривалася льодком, який і хрупав під чобітьми, коли хтось проходив мимо. 5 Через тиждень, саме підвечір, почали сходитися до Святошиної келії ченці.
Вже пора Підвечіркувать. Цар насупив лиця, Та захлипала Цариця – Страх чутливая була, Ще й по добрім підвечірку, Бо сама, обдерши шкірку, З’їла смачно чверть Вола.
Проси маму, щоб нам вислала підвечірок сюди, ми заграємо в шахи. Між тим мати, за поміччю своей слуга й молодої жінки наслідника мого батька, прилагоджувала під широкою грушею недалеко зільника підвечірок.
Швидко казка кажеться, та не швидко діло робиться, і одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком та лічені люди з наших загонів зустрілися в одному місці, і то було не те місце, про яке ми вмовлялися, проте і його можна було використати.
Щось торохтіли між собою, сперечалися… Потім, десь за півгодини, до кравецької заклопотано зайшла панна Алісія, залишила мені на столику підвечірок та платню й сказала: «Нам зараз треба вийти в нагальній справі».